Перші роки радянської влади, єврейська дівчина Юдіф звернулася до Христа і була вигнана з батьківського дому. Від неї відвернулися друзі, сестри, її залишив наречений, від неї відмовилися батьки. Вона несла людям звістку про Христа і залишилася вірною Йому до кінця, навіть ціною свого життя.
"Земля назавжди приховала холодне бездиханне тіло Юдіфі. Ніхто вже більше не побачить її у своєму середовищі. Але справа кохання, яку вона робила на землі, буде ще довго жити в серцях тих, хто випробував цю любов на собі. Багато людей, що бачили і чули, зустрінуть і побачать її у славі Того, Якого вона любила всім серцем, багато перлин сяятимуть у її вінці, яким буде увінчана її головка у вічності.
- Юдіф чекала Христа - і Він прийшов за нею і взяв її від землі, - сказав дідусь співробітникам, які зібралися після її смерті. - Наслідуватимемо її святого життя. Та пошле Він натомість її ще багато таких самовідданих працівників! Нива побіліла, а робітників мало. Юдіф вже прибрала свою, призначену їй Богом смугу. Жила мало, а робила багато, і Він відкликав її до Себе. Наречена Христа відійшла до свого небесного нареченого!.."