страх занепаду спільноти, яким так вміло маніпулювали інтеґральні націоналісти у Франції, залишається одним з найпотужніших колективних переживань,яке охоче використовують і сучасні політики. «Республіка занепаду», отже, вказує на шляхи й манівці, якими може піти спільнота, зачарована візією відродження свої величі.

Цитата з праці:

"Пересічні французи, пригнічені національною катастрофою, ампутацією 60% території, втратою 100 тисяч загиблими і близько одного мільйона полоненими, окупацією та розгортанням світової війни, покладали сподівання на владу – нову, сильну, ієрархічну, національно свідому владну вертикаль, на чолі з улюбленцем мільйонів, «героєм Вердена» маршалом Петеном. Цей сивий чоловік, що відзначився у франко-пруській, Великій та Рифській війнах, мав леґальні конституційні повноваження та прихильність французького народу, що давало йому змогу розгорнути глибинну програму соціяльних трансформацій, покликаних змінити Францію, надавши їй, після занепаду і програної війни, нової сутности. Саме задля цього прийшовши до влади, Петен розгорнув програму Національної революції, що мала відродити життєві сили Франції, начебто притлумлені лібералізмом і соціялізмом"