Подільський журналіст і поет Валерій ГРОШКО видав другу збірку віршів, яку назвав «Наковальня радості і духу». Народився майбутній поет 18 травня 1953 р. «Моя мала батьківщина – село Миньківці, – розповідає Валерій Михайлович. – Тепер воно знамените завдяки графові МАРХОЦЬКОМУ, який тут XIX століття проголосив власну державу. Якщо ще не були у моєму селі, то раджу приїхати туди неодмінно. Запаморочливі краєвиди, річка Ушиця в долині, величаві, урвисті гори, вкриті сосновими лісами, запам’ятаються Вам на все життя. Усе це закарбувалося у моїй дитячій пам’яті та надихає мене при першій згадці».

Валерій Михайлович народився в сім’ї журналістів Михайла Львовича та Валентини Костянтинівни ГРОШКІВ. Батько об’їздив усю Хмельницьку область. Він часто розповідав Валерієві про побачене, а іноді спеціально возив його в цікаві та визначні місця – Кам’янець-Подільський, Сатанів, Смотрич, Зіньків.

1970 р. Валерій із золотою медаллю закінчив середню школу №3 у Красилові. 1977 р. він закінчив факультет журналістики Львівського університету. Працював у редакціях газет «Корчагінець», «Комсомольська іскра», «Чорноморська комуна», «Ах, Одеса!», «Одеські вісті», «Чорноморські новини». Брав активну участь у громадсько-політичному житті Одеси. Один із засновників і перший голова товариства «Південна громада». Один із організаторів та очільників Одеської обласної організації Народного Руху України, делегат від Одеської області його перших двох з’їздів (1989, 1990). Один із фундаторів народного університету українознавства.

Валерій ГРОШКО – православний рідновір. Пише ліричні, філософські, а також поезії громадянського звучання. Нині мешкає в Хмельницькому.