Ви відкриваєте вікно — ранкове повітря холодить щоки.
З кухні долинає запах кави.

Дитячі босі п’яти стукають по дерев’яній підлозі.

Сміються. Збирають шишки прямо у піжамах.
На терасі — дві чашки.
Одна — Ваша. Друга — ще тепла.

Ви сідаєте, загортаєтесь у плед.
Перед очима — вода. Скляна. Нерухома.
Тільки легкий туман пливе над озером.

Десь у лісі хрумтить гілка.
Сонце торкає сосни.

Ви робите ковток — і відчуваєте:
нарешті можна не поспішати.

Тут буде дім.
Не в місті. Не для всіх.
А для Вас.