Цей котик пройшов шлях, який не мав би проходити жоден хвостатий малюк.
Він бачив війну зовсім близько. Чув вибухи, ховався від страху, мерз і голодував. Його маленьке життя трималося лише на інстинкті — вижити.

Його виносили з небезпечної зони, сховавши в мішку, кілометрами несучи на спині. Так він опинився у Києві — з надією, що тут знайдеться дім. Справжній. Теплий. Без страху.

Та зараз він знову за ґратами — у клітці притулку, якої панічно боїться. Він не розуміє, чому після всього пережитого знову сам. Йому боляче не тілом — боляче душею.

Він так мріє про прості речі:
спати не на бетоні, а на пледі,
чути людський голос без крику війни,
не чекати щодня — а жити.

Найстрашніше не те, що було з ним раніше.
Найстрашніше — якщо його життя так і залишиться кліткою.

Якщо ці слова торкнулися вас — це не випадково. Можливо, саме ваше серце здатне змінити його долю.

Котик кастрований, вакцинований, оброблений від паразитів. Лоточок знає ідеально.
Він готовий їхати додому — назавжди.