Шукаю добрі руки — і велике серце.

Довгий час я бігав дачами — вільно, безпритульно й трохи розгублено, допоки не знайшов людей, які замість того, щоб прогнати, нагодували й прихистили мене. Але, на жаль, це лише тимчасово: восени вони повертаються до міста, у квартиру, де для мене не знайдеться місця — там живуть егоїстичні коти, які не дуже люблять собак. (Хоча я до котів ставлюся з повагою — дружив з місцевими котами на дачі, тож маю досвід мирного співіснування.)

Я добрий, лагідний і грайливий. Сторож з мене, мабуть, не вийде — агресії у мені й близько немає. Але я стану вірним другом: завжди махатиму хвостом (а іноді й цілою попою — я дуже емоційний, коли радію), проситиму погладити мене і з радістю підставлюся під обійми.

Кажуть, я гарний, але це не мені судити.
Кажуть, я слухняний — отже, вам не важко буде навчити мене будь-чому (крім того, що потребує рук, бо в мене лапи).

Імені в мене поки немає. Тож ось моя пропозиція: ви даєте мені ім’я, а я — вам своє велике серце та безмежну вірність.

P.S. Мої тимчасові опікуни не віддадуть мене будь-кому. Кажуть, що я заслуговую на рівноцінну угоду — тому шукають людину з таким самим великим добрим серцем, як у мене. Якщо це про вас — з радістю познайомлюся ближче