Нова книга «ЕПІСТОЛЯРНА СПАДЩИНА АКАДЕМІКА Д. І. ЯВОРНИЦЬКОГО».
Випуск 2: ЛИСТИ ДІЯЧІВ КУЛЬТУРИ ДО Д.І. ЯВОРНИЦЬКОГО.
Упоряд. С. Абросимова, Н. Василенко, А. Перкова та ін. За заг. ред. Н. Капустіної. Дніпропетровський історичний музей імені Д.І. Яворницького. – Дніпропетровськ, 1999. – 460с.

Книга нова, в ідеальному стані.
Пересилання за попередньою передплатою. Олх-доставки немає

Збірник репрезентує частину епістолярної спадщини видатного українського історика запорозького козацтва і директора Дніпропетровського історичного музею (1902-1933), академіка Дмитра Івановича Яворницького (1855-1940).
У збірнику вміщено листи діячів культури (письменників, поетів, акторів, режисерів та ін.).
Цей архівний комплекс зберігається у Дніпропетровському історичному музеї ім. Д. І. Яворницького
Опублікований комплекс містить 457 листів 88 кореспондентів і охоплює період з 1883р. до 1940р.
Даний епістолярний комплекс є цінним джерелом з історії культурно-громадського життя України зазначеного періоду.
Пропонується усім, хто цікавиться історією та культурою України.

Значний внесок у розвиток історичної науки і культури України кінця XIX–початку XX ст. зробив видатний український учений академік Дмитро Іванович Яворницький, автор багатьох праць, присвячених історії запорозького козацтва.
Людина енциклопедичних знань, різнобічних інтересів, фанатично відданий історичній науці, Яворницький за своє довге наукове життя створив значну кількість історичних, етнографічних, археологічних, археографічних праць та художніх творів, організував і успішно здійснив безліч археологічних та етнографічних експедицій, подорожей в пошуках пам’яток історії та культури. Внаслідок експедицій, завдяки широким науковим контактам, Яворницькому вдалося зібрати рідкісну колекцію пам’яток старовини в Катеринославському (з 1926р. – Дніпропетровському) історичному музеї, який справедливо вважається «дитиною» Дмитра Івановича.
Призначений 1902р. директором Катеринославського музею, невтомний учений до кінця життя постійно займався комплектуванням музейних колекцій. Однією з найбільш цінних є колекція пам’яток запорозького козацтва. І це закономірно, тому що головним науковим інтересом Яворницького була історія Запорозької Січі, неперевершеним знавцем якої вченого було визнано ще в дореволюційні роки. Сучасники називали Дмитра Івановича «Нестором» Запорозької Січі, «енциклопедистом козаччини». Слава про нього розповсюдилась далеко за межами України.
На жаль, в 30-і рр. Яворницький так само, як і багато його сучасників, зазнав утисків, його було вигнано з музею. Тривалий час ім’я ученого було в забутті, його праці не перевидавалися, творча спадщина і наукова діяльність майже зовсім не досліджувались. Тому особливо варто згадати книгу Шубравської-Олійник «Д.І. Яворницький. Життя, фольклористично-етнографічна діяльність» (Київ, 1972), а також її численні статті. Це поки що єдина монографія про Д.І. Яворницького.
У зв’язку з процесами оновлення і відродження, до нас повертається наукова спадщина видатного українського вченого, відкривається широка можливість для всіх, хто забажає ознайомитись з працями Яворницького. За останні роки різні газети, журнали, книжкові видання республіки неодноразово зверталися до постаті Яворницького, його науково-історичного доробку. Тепер, коли склалися умови для об’єктивного дослідження його творчого внеску в розвиток історичної науки і культури на Україні, необхідно справедливо оцінити роль Яворницького як історика, заповнюючи «білі» плями в біографії вченого.
У зв’язку з цим набуває важливого значення виявлення й публікація досі невідомих матеріалів, про життя та діяльність Яворницького, введення нових джерел до наукового обігу.
Фрагменти епістолярної спадщини вченого розосереджені в багатьох сховищах (бібліотеках, архівах, музеях) країни, у фондах його кореспондентів. Як правило, це листи самого Яворницького. Але друга складова частина комплексу листування академіка (листи до Яворницького) за невеликим винятком, зосереджена саме в Дніпропетровському історичному музеї і містить близько 6400 листів.
Значно зріс інтерес саме до епістолярних джерел. Приватне листування істориків стає об'єктом джерелознавчого вивчення.
Листи до Яворницького, що зберігаються в Дніпропетровському історичному музеї, є сформований цілісний комплекс. Це листи службового, наукового, публіцистичного, дружнього та особистого характеру. Кількісний склад персональних кореспондентів. Яворницького досить значний–1545 авторів. Наукове й ділове листування репрезентоване листами 172 державних, громадських, наукових та культурних установ України, Росії, Польщі, Чехо-Словаччини.
Сьогодні до наукового обігу введено лише окремі листи з епістолярної спадщини Яворницького. Ці листи не тільки в архіві Дніпропетровського історичного музею, але також в архівах Києва, Москви, Ленінграда, Чернігова та ін.
Листування можна поділити на групи:
1)листи істориків та археологів: Багалія, Біднова, Богумила, Грушевського, Довнар-Запольського, Дорошенка, Ключевського, Любавського, Нідерле, Пассек,Петровського, Полонської-Василенко, Яворського та ін.
2)етнографів, фольклористів, літературознавців, мовознавців: Бабенка, Білого, Вовка, Грінченка, Дашкевича, Корша, Кравченка, Кримського, Новицького, Перетця, Потебні та ін.
3)мистецтвознавців: Глоби, Грабаря, Кондакова, Новицького, Ревуцького, Рєдіна, Таранушенка, Щербаківського та ін.
4)письменників та поетів: Білиловського, Белоусова, Остапа Вишні, Вороного, Гіляровського, Коваленка, Косач (Олени Пчілки), Коцюбинського, Панаса Мирного, Старицької-Черняхівської, Старицького, Хоткевича та ін.
5)композитора Лисенка, видатного діяча українського театру Кропивницького.
6)художників Васильківського, Красицького, Онацького, Репіна, Самокиша, Строменка та ін.
7)кобзарів Кожушка, Кравченка, Кучугури-Кучеренка, Пасюги, Полотая.
8)видавців Вирового, Врадія, Гуревича, Левицького та ін.
Листування Яворницького досить повно відображає різноманітну наукову та громадську діяльність ученого, а також суспільно-політичне та культурне життя на Катеринославщині й загалом на Україні. Листи громадських діячів та учених Катеринослава Біднова, Вирового, Труби та ін. містять цінні повідомлення щодо діяльності української наукової та культурної еміграції 20–30-х рр.
Листи багатьох кореспондентів свідчать, що наприкінці ХІХ-30-х рр. XX ст. ім'я Яворницького, як неперевершеного знавця архівів з історії України XVI–XVIII ст. і перш за все – з історії запорозького козацтва, було добре відоме в нашій країні й далеко за її межами. Яворницький підтримував міцні стосунки з Варшавським університетом, де він склав екзамен на звання магістра російської історії. Іноземні вчені Нідерле, Поспішил, Діллен та ін. дали високу оцінку його науковим досягненням. До Яворницького, як до знавця генеалогії й родинних архівів, постійно звертались із запитами вчені й представники різних дворянських та козацьких родин. Широкі кола населення України були добре обізнані з діяльністю Яворницького – збирача пам’яток старовини, який постійно турбувався про їх збереження. В листах до Яворницького – повідомлення про різні знахідки, про передачу чи продаж в музей старовинних речей. Ці листи – цінне джерело до вивчення історії комплектування музейної збірки. Міцні стосунки підтримував Яворницький з краєзнавцями, колекціонерами, меценатами: Алексєєвим, Гладким, Горленком, Деконським, Родзянком, Тарновським, Міклашевським та ін.
Значну інформацію про розвиток краєзнавства на Катеринославщині містять листи членів Катеринославської вченої архівної комісії Біднова, Вертоградова, Данилова, Дорошенка, Машукова, Скриленко, Синявського та ін. Протягом багатьох років Яворницький листувався з поетом-перекладачем Белоусовим, відомим знавцем старовини, археологом Біляшівським, письменником Гіляровським, меценатом Комстадіусомг видатним українським етнографом, фольклористом, істориком Запорозької Січі й міста Запоріжжя Я. П. Новицьким, директором катеринославського комерційного училища, фактичним головою Катеринославської вченої архівної комісії, громадським діячем Синявським, секретарем Московського археологічного товариства Трутовським, головою цього товариства Уваровою та ін. Найбільшу кількість листів Яворницькому надіслали художник Сластьон, його брат – Сластьон, Дзякович, Добровольський, Міхеєв, Лободовський та ін. Листи досить повно висвітлюють наукову та просвітницьку діяльність Яворницького, його участь в катеринославській «Просвіті» та інших громадських організаціях, читання лекцій з історії запорозького козацтва в Катеринославі, Полтаві, Чернігові, Харкові, Москві, Курську та ін. містах. В листах висловлюється подяка за лекції та екскурсії по музею та дніпрових порогах. Значна група репрезентує листи-прохання допомогти влаштуватися на роботу, навчання, надіслати грошей і т. ін. Такі листи яскраво свідчать про душевну доброту й щедрість Яворницького, який завжди чим міг допомагав страждаючим.
У комплексі міститься значна кількість листів різних державних та громадських установ Києва, Харкова, Катеринослава, Полтави