Книга «НАРОДНА ТРАГЕДІЯ. ДОКУМЕНТИ І МАТЕРІАЛИ ПРО ГОЛОД 1932-1933 РОКІВ НА ДНІПРОПЕТРОВЩИНІ»
Іваненко В.В. Мицик Ю.А. Романець Н.Р.
Дніпропетровськ, 1993.–84с.

Книга в идеальном состоянии. Пересылка по предоплате. Олх-доставки нет.

Україна внаслідок Голодомору-геноциду 1932–1933 рр. масових штучних голодів 1921–1923 та 1946–1947 втратила мільйони людських життів. У 2006 Голодомор визнаний геноцидом Українського народу.
Мета – знищення українського народу як національної групи. Комуністичний тоталітарний режим через насильницьке вилучення продовольства, блокаду сіл і цілих районів, заборону виїзду за межі охопленої голодом України, згортання сільської торгівлі, репресій проти незгодних створив для українців умови, не сумісні із життям.
Сталін у XX ст. та Путін у XXI вдалися до геноцидів, бо інші методи упокорення українського народу не спрацювали. Сталін організував тотальну конфіскацію харчів, блокаду, посилив терор. Путін застосовував повномасштабне вторгнення, яке проявилося звірствами, порушеннями міжнародних законів та звичаїв ведення війни з боку російських військ.
ЧОМУ УКРАЇНЦІВ ВБИВАЛИ ГОЛОДОМ?
Після Жовтневого перевороту впродовж 1917–1921рр. на більшій частині території колишньої Російської імперії владу захопили комуністи. Вони шляхом прямої окупації знищили демократичну Укр. Народну Республіку, проголошену 1917р. Досвід важкої боротьби із українськими рухом змусив комун. режим для зміцнення свого становища в Україні піти на створення у 1919–1920 рр. квазідержави УСРР зі столицею у Харкові та певні поступки укр. націон. рухові.
В СРСР був встановлений тоталітарний комуністичний режим із суворою суспільною ієрархією. Будь-який прояв незгоди або нонконформізму негайно жорстоко карався та придушувався.
За мету було поставлено знищення українців як політичної нації, що могла поставити питання про створення незалежної держави. Для досягнення цієї мети був обраний жахливий інструмент – вбивство голодом.
Механізм, який призвів до Голодомору, був приведений у дію із Москви тодішніми лідерами компартії. У січні 1928 режим запровадив насильницькі хлібозаготівлі. У фермерів держава примусово забирала більшу частину, або й все вирощене зерно за значно заниженими цінами. Одночасно розпочалась «ліквідація» найзаможніших господарств. Впродовж 1930р. колективізація викликає понад 4000 масових протестів і повстаннь за участю більше мільйона селян.
Однак, незважаючи на це, до жовтня 1931 колективізованими стали 68% селянських господарств та 72% орної землі. Загалом в Україні було «розкуркулено» понад 352 тисячі господарств.
Результатом цього став голод, через який весною 1932 померло кілька сотень тисяч українців.
Але Україна все одно залишалася центром спротиву тоталітарному режиму. На перші 7 місяців 1932-го на Україну припадає 56% від усіх антивладних виступів у СРСР.
Улітку 1932 через наростання спротиву Сталін із оточенням прийняв рішення про організацію в Україні штучного голоду, щоб не «втратити Україну». Шляхом знищення частини населення.

РЕАЛІЗАЦІЯ ПЛАНУ З ОРГАНІЗАЦІЇ ШТУЧНОГО ГОЛОДУ
1932р.
Липень – Україні нав’язують завідомо нереальні до виконання плани хлібозаготівель.
Серпень – Ухвалюється постанова про «охорону соціалістичної власності», або «закон про п’ять колосків»
Жовтень – В Україну направляється спец. комісія із хлібозаготівель на чолі із керівником уряду СРСР Молотовим. Її завдання – посилення репресій і збільшення вилучення зерна в українських селян.
Листопад – Організовуються загони для пошуку і конфіскації зерна, інших продуктів, худоби у приватних господарствах. До кампанії залучається весь особовий склад міліції, органів держбезпеки та місцеві члени комуністичної партії і комсомолу.
Листопад – Вводиться режим «чорних дошок». Занесення населеного пункту чи району на «чорну дошку» вело до їх повної блокади, проведення спеціальних репресивних заходів і – до повного знищення його мешканців.
Листопад – Запроваджуються натуральні штрафи. В господарствах, що «заборгували» за нереальними планами, конфісковують усе продовольство і худобу.
Кінець листопада – Спецоргани розробляють спеціальну таємну операцію зі знешкодження всіх, хто міг би чинити опір повному вилученню хліба. Операція охоплювала 243 райони України.
Грудень – В Україну направляють Кагановича і Постишева для посилення хлібозаготівель. Влада переходить до повного вилучення харчів у українських селян.
Грудень – Кремль звинувачує українців у саботажі хлібозаготівель та підготовці повстання.
14 грудня – ЦК ВКП(б) і РНК СРСР ухвалюють таємну постанову «Про хлібозаготівлю на Україні, Північному Кавказі і в Західній області». Вона передбачала ліквідацію українських шкіл на Кубані і масове переслідування української інтелігенції.
Кінець грудня – Із сіл, які не виконали плани хлібозаготівель вивозять усі наявні зернові запаси, навіть посівний матеріал.
1933р.
1 січня – Спеціальною постановою ЦК ВКП(б) про застосування найжорстокіших репресій до тих, хто не здасть хліба, українцям був оголошений ультиматум.
Січень – Відбуваються масові обшуки в селянських господарствах, під час яких селяни були позбавлені останніх залишків їжі. Їх приречено на голодну смерть.
22 січня – Директивою Сталіна заборонено виїзд селян з території УСРР і Кубані в інші місцевості Радянського Союзу. Тільки за перші півтора місяці дії цієї директиви затримали майже 220 тисяч селян. І з них понад 186 тисяч силоміць повернули в села, де вони були приречені на голодну смерть.
24 січня – Сталін призначає фактичним керівником УСРР на посаді другого секретаря ЦК КП(б)У Постишева. Той розпочав масштабну кампанію «очищення» від «петлюрівців» і «українських націоналістів». Вона стала складовою плану геноциду української нації. Тогочасний розмах політичних репресій в Україні порівняний з Великим терором 1937–1938рр. За офіційними даними, в Україні у 1933 арештували більше людей, ніж у 1938.
Лютий – Областям починають виділяти допомогу – вибіркову і недостатню. Вона була спрямована не на подолання голоду і порятунок українців, а на забезпечення виробничих потреб у ході посівних і збиральних кампаній. Адже знесилені і старі люди, а також селяни-одноосібники не отримували допомоги. Смертність серед українських селян невпинно зростала.
Для недопущення поширення інформації про голод в УСРР спеціальною директивою заборонили будь-яким організаціям, крім ДПУ, фіксувати випадки опухання і смерті на ґрунті голоду.
Червень – Смертність від голоду в Україні досягла апогею, того місяця померли від 800 тисяч до понад 1 мільйона осіб.
Серпень – Прийнято рішення про створення Всесоюзного переселенського комітету та переселення у вимерлі з голоду села України колгоспників із російських областей і Білорусі. До кінця 1933 переселили понад 100 тисяч осіб.

Під час голоду тоталітарна влада не лише не припинила примусове відбирання їжі, а й відхилила допомогу з-за кордону та кинула всі сили на ізоляцію голодуючих районів. Армія, загони НКВД оточили українські міста та залізничні станції, бо селяни втечею намагалися врятуватися від голодної смерті. Мешканцям сіл забороняли виїжджати в інші регіони СРСР. Хліб вилучався, продавався до інших країн за валюту, яку спрямовували на закупівлю верстатів та іншого обладнання для промислових підприємств.

Саме за цей менш ніж календарний рік (1932–1933) в Україні загинули мільйони людей. На жаль, страшні обставини злочину та свідома заборона ведення статистики смертності унеможливлюють встановлення точної кількості загиблих невинних людей і вичерпного поіменного списку жертв.
Жахом Голодомору була надзвичайно велика смертність серед дітей. У багатьох районах України у вересні 1933 за шкільні парти не сіли близько двох третин учнів. Ученими Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України імені М. Птухи для Гарвардського університету створена карта втрат УСРР у Голодоморі. За даними вчених, найбільше постраждали лісостепові регіони України із давніми козацькими традиціями – Полтавщина, Черкащина, Кіровоградщина, Київщина. У цих регіонах в окремих районах упродовж 1933р. вимерла понад половина населення. Смертність перевищувала середній рівень у 8–9 і більше разів. У нинішніх Вінницькій, Одеській, Дніпропетровській областях рівень смертності був вищий у 5–6 разів, у Донецькій і Луганській області – у 3–4 рази.
1933р. став для України часом національної катастрофи, наслідки якої відчуваємо і понині.

Радянська влада злочинно замовчувала факт голоду. Жодної офіційної згадки про цю жахливу трагедію не було зроблено. Офіційно голоду не було. Навіть такого слова в офіційних документах не вживалося. Масові смертність і опухання у владних документах називали –«продовольчими труднощами».
Сільрадам наказали при реєстрації смерті не вказувати її причину. Більше того, в 1934р. надійшло розпорядження: всі книги ЗАГС про реєстрацію смертей за 1932–1933рр. вислати в спеціальні частини (де більшість із них було знищено).
Керівництво СРСР свідомо дезорієнтувало світову громадськість. У січні 1933 Нарком закордонних справ СРСР Литвинов зробив спеціальну заяву про відсутність голоду в країні.