Юра повертається до піонерського табору своєї юності через двадцять років. У руїнах минулого він сподівається відшукати шлях у сьогодення, до людини, яку колись любив. Ця історія про те, що в СРСР не було гладко, правильно та безлико. Що були переживання, пристрасті, потяги та почуття, які не вписувалися в рамки моралі на шляху до "світлого майбутнього". І що це майбутнє виявилося не таким уже й світлим.