В'ячеслав Липинський зіставляє становище церкви у ролі держави та суспільно-політичному просторі українців. Розглядається дане становище через різні політичні устрої: тоталітаризм, ліберально-демократичність, монархічно-традиціоналістичність. В'ячеслав Липинський стверджує те, що політичне підкорення церкви державою призводить до знищення людської індивідуальності. Повна свобода духовних переконань призводить до того, що моральні й духовні настанови підміняються матеріальними інстинктами. На його думки авторитет церкви може обмежити владу у тому, що вона мусить підтримувати винятково моральні настанови та підтримувати авторитет духовної влади. Тим самим обмежувати інстинкти політиків для унеможливлення збільшення повноважень влади. Для того церква має бути авторитетом саме з поглядів морального проводу.