Василіска, 2 рочки. Її просто викинули, в мороз на вулицю. Маленьку тендітну, домашню кішечку. Туди, де холодний асфальт, чужі люди й нікому немає до тебе справи. Вона не розуміла, що сталося. Бігла за кожним. Заглядала в очі. Просила про допомогу. А люди проходили повз. Було дуже холодно. Вона мерзла так, що лапки не слухались. Була голодна. Слабка. Вона просто намагалася вижити. Домашня, ніжна кішка — серед вулиці. Серед зими. Ї підібрали на перетримку до тепла, далі утримувати немає можливості і знову вулиця( Зараз вона вже три місяці сидить у клітці. Три місяці очікування. І за нею досі ніхто не прийшов. Вона дуже хороша. Дуже ніжна. З тих кішечок, що тулиться лобиком до руки й завмирає від кожного дотику. Але вона сором’язлива і трішки трусішка. Вона ніби постійно боїться, що її знову винесуть… і залишать. Стерилізована, оброблена, охайна, справно ходить на лоточок. Абсолютно домашня. Безпроблемна. Їй не потрібне багато. Тільки тиха, добра людина. Та, що не зрадить. Та, що дасть час навчитися знову довіряти. Бо після зради любов повертається дуже повільно. І коли повертається — то назавжди. Будь ласка…Подивіться на неї серцем. Вона вже пережила холод, голод, зраду і самотність. Вона вже знає, що таке зрада. Нехай нарешті дізнається, що таке любов.
Більше наших котиків Ви можете побачити тут:
gladpet.org/pets;organization_id=65