Його могли не врятувати. Його могли не помітити.
Він міг залишитися назавжди там, де було страшно й самотньо. Але він вижив.
І тепер він як світло після темряви. Котик, який не озлобився, не закрився, не зневірився. Навпаки - став ще ніжнішим, ще добрішим, ще справжнішим.
Фенікс приходить до людини так, ніби молиться. Тихо торкається лапкою, тулиться, дивиться у вічі, як той, хто вірить у диво. Бо дивом для нього стала сама можливість жити.
І він дуже хоче вірити, що буде ще одне диво.
Що хтось побачить його фото і впізнає в ньому свого котосиночка. Це не просто котик, це той, хто пройшов через попіл і став сонцем.
Кастрований, вакцинований, оброблений, до лотка привчений