Автор
Євген Гуцало
Видавництво
Видавничий дім "Києво-Могилянська академія"
Рік видання
2007
Палітурка
м'яка, матова
Кількість сторінок
206
Мова
українська
Категорія
Публіцистика

Про що книга «Ментальність орди» автора Євген Гуцало
Публіцистичний цикл Євгена Гуцала, названий за однією зі статей «Ментальність орди», складають статті, що друкувалися впродовж 1993— 1995 років у газеті «Літературна Україна». За них авторові посмертно присуджено Всеукраїнську премію імені Івана Огієнка. До нинішнього, другого і доповненого, видання «Ментальності орди» додано дві статті, що не ввійшли до попереднього видання. Це «Всяка хурда-мурда, або ж Чи Стамбул — столиця Росії?» та «Остання незавершена стаття Євгена Гуцала». Об'єднання їх в одному циклі цілком виправдане, тематично всі вони становлять цілісність, бо присвячені деконструкції культу російського народу, тривалий час нав'язуваного українцям.

"Поштовхом до написання «Ментальності орди» стала стаття відомого російського вченого академіка Д. Лихачова в журналі «Новый мир» «Нельзя уйти от самих себя... (Историческое самосознание и культура России)». Свого часу академік, який ще в сталінську добу зазнав, почім ківш лиха, активно підтримував прогресивні рухи в Україні (та й не тільки), та коли справа зайшла про повернення культурних цінностей, награбованих царською та радянською імперіями у «менших братів», де й поділися його симпатії...". Василь Плющ

"Особлива цінність книжки Є. Гуцала «Ментальність орди», як на мене, полягає в тому, що в ній про багатовікову історію московської експансії та про хижацьку сутність російського колоніалізму сказано словами самих же росіян: і оскаженілих від крові генералів-завойовників типу Єрмолова чи Скобелева, і поетів, які вславляли нескінченні колоніальні війни імперської Росії, і тих порівняно нечисленних шляхетних синів Росії, які ставали на захист народів, винищуваних імперською ордою." Михайло Москаленко

"Взаємини російського і українського народів письменник розглядає в контексті протиставлення двох типів цивілізацій – осілого, землеробського, з одного боку, і кочівничого, загарбницького, з другого... Поширившись на величезному просторі, не закорінений у питомий ґрунт, призвичаєний до грабіжництва, існування коштом чужої праці, народ-завойовник руйнує усталений, органічно вписаний в довкілля господарський лад поневолених народів, їх звичаї, культуру, ідентичність." Лариса Масенко