В.БАНДУРАК "ПІД ВИСОКИМИ ТАТРАМИ"

Надвечір, коли ми лошаками брикали по пасоовиську, хтось із пастушків раптом вигукнув.
— Хлопці. глядіть-но, наш професор іде!
— Де?— радісно заблищали очі в хлоп`ят.
— А он, з того лісу прямує...
До нас справді наближався швидким крокомневисокий кремезний чоловік з рудуватою борідкою.