У вересні 1968 року Глассер був призначений до армійського госпіталю Зама в Японії та прибув педіатром до медичного корпусу армії США, щоб доглядати за дітьми офіцерів і високопоставлених урядовців. Однак головною місією госпіталю була підтримка війни та догляд за пораненими. «Усі вони пройшли через госпіталі Японії… пілоти вертольотів і RTO, передові спостерігачі, кухарі, медики та сержанти… герої та заарештовані, наркомани та вбивці». У Замі щомісяця обслуговували в середньому від шести до восьми тисяч пацієнтів, а смерть і страждання були приголомшливими. Солдати рахували свої дні за тривалістю свого туру — один рік, або 365 днів — і вони точно знали, скільки часу їм залишилося. Ґлассер розповідає їхні історії — про життя, шокуюче перервані трагедіями війни — зі зворушливим, гуманним красномовством.