МАРІЙСЬКИЙ ДУХОВНИЙ ЦЕНТР «ЗАРВАНИЦЯ»
Тернопіль, 2012 р.

Зарваницька святиня бере свій початок із чуда явлення Пресвятої Богородиці та її ікони монаху Києво-Печерської Лаври, який у 1240 р. рятуючись від навали орди хана Батия, втік на галицько-подільські землі, звідки був родом. Знесилений скитаннями, чернець заснув, зморений сном, у якому йому з’явилася Пресвята Діва Марія, яка простягала свій омофор.
Прокинувшись, чернець побачив перед собою чудотворний образ Божої Матері з Дитятком Ісусом на руках, що височів над джерелом. Вдячно поклонившись Богові за чудесний порятунок, монах збудував каплицю, в якій молився перед явленою іконою, та невеличку печеру для себе, і з того часу Зарваниця стала місцем паломництва й чернечого подвигу.

Зарваницький духовний центр – всесвітній марійський відпустовий центр, одна з найбільших святинь Української греко-католицької церкви.
Розміщений у с. 3арваниця Тернопільського району, Тернопільської області. Відпустового значення набув у 1742 р., поновлено в 1867 р.

Подільська святиня, як називають Зарваницю, має свою давню історію. Археологічні знахідки засвідчують, що сліди людського поселення на цьому терені сягають кінця мідно-кам’яного – початку бронзового віку. Неподалік цвинтаря у Зарваниці її власник Роман Охоцький, який цікавився минулим села, знайшов кам’яну домовину, що мала 5 тисяч років. На основі городських і земських актів Зарваниця існувала вже у ХІІ столітті, тобто у княжий період. Є кілька версій щодо назви села. За народними переказами, початки зародження Зарваниці пов’язуються з появою чудотворної ікони Богоматері. Місцина над Стрипою стала надійним прихистком християнства під час наступу монголів на терени Русі-України.
Коли у 1240 р. був дощенту зруйнований Київ, уцілілі монахи як Боже знамення понесли шляхами неймовірних випробувань на захід своєї єдиної держави найвищий символ набожності. Один із київських ченців чудом врятувався від ворожих наїзників і опинився на галицькому Поділлі в лісах над рікою Стрипою. Довге скитальство та нестерпний голод так знесилили його, що, умиротворений надією на допомогу Богоматері, чернець заснув. У сні відкрилась перед ним райська місцина: оповита чарівним серпанком долина, погаптована різнобарвними квітами і освітлена дивним сяйвом. В його блиску з’явилася Мати Божа з двома ангелами, які мали в руках білі лілії. Чернець упав перед Пречистою Дівою Марією на коліна. Вона із усміхом подала йому в руки край свого омофора. Пробудившись, побачив чудову долину, оточену віночком густого лісу. Раптом у росяній траві засвітилося джерело чистої води, а над ним спалахнула небесним промінням ікона Пресвятої Діви Марії з малим Ісусом на руках. Чернець пригадав сон і склав поклін Пречистій. Це місце, де зарвав його сон, назвав Зарваницею. Згодом він збудував біля кринички каплицю і примостив у ній ікону Богоматері. Сюди, почувши про чудо, почали приходити люди і поселятися. З роками у затишному видолинку виросли церква і монастир, селянські обійстя. Так почалася Зарваниця.
Перша письмова згадка про село датується 1458 роком. Архівні документи XVIII ст. підтверджують, що Зарваниця обіймала нинішній Вишнівчик і Полісюки. Населений пункт розвивався і став містечком. Для його захисту від турецьких нападників було викопано із висипаним високим валом рів, який з’єднував Стрипу, і споруджено в’їзну браму. Збереглися письмові свідчення про існування у середні віки мурованого замку, який був на присілку Полісюки. Його руїни ще досі можна побачити. У 1662-1688 рр. Зарваницю кілька разів стустошували турки і татари. Вони спалили селянські оселі, церкву і монастир. Багатьох людей було вбито, захоплено у полон. Однак ікону Божої Матері вдалося врятувати. Її було перенесено до нової дерев’яної церкви, побудованої в центрі Зарваниці. В ній примостили також чудотворний образ — образ Розп’ятого Спасителя, який коронував в 1742 р. львівський митрополит Атаназій Шептицький.
У 1754 р. дерев’яна церква згоріла. На місці, де вона стояла, о. Петро Білинський поставив кам’яний хрест. Того ж року за допомогою тодішнього власника села графа А. Мйончинського завершено спорудження храму Пресвятої Трійці. Її будували із каміння, взятого зі зруйнового татарами замку в Полісюках. Це був четвертий храм з часу заснування Зарваниці і його освятив о. Ілій Білинський. До нової церкви урочисто перенесено обидві чудотворні ікони. У 1867 р. Апостольська Столиця за понтифікату Святійшого Отця Пія ІХ, Папи Римського видала Декрет відповідно до якого Чудотворну ікону Зарваницької Божої Матері було короновано. Поблагословенні Папою Пієм ІХ золоті корони з Риму привіз о. Порфірій Мандичевський, тодішній парох Зарваниці, старанням якого Чудотворну ікону Зарваницької Божої Матері і було короновано. Власне коронацію Чудотворної ікони Зарваницької Божої Матері, що величаво відбулася 28 серпня 1867 р. – в день свята Успіння Пресвятої Богородиці, здійснив з окремого дозволу і Благословення Апостольської Столиці митрополит Галицький Спиридон Литвинович. Святійший Отець Пій ІХ, за рекомендацією кардинала Йоана Сімеоні, окремим Декретом відновив відпусти для прочан, надавши Зарваниці відпустового значення.
В 1894 р. біля джерела вимурувано каплицю. Часто відвідував Зарваницю майбутній Патріарх Української греко-католицької церкви Йосиф Сліпий.
У 1944 р. було спалено дерев’яну монастирську церкву, знищено через 2 роки монастир, а в 1961 р. – каплицю. Джерело обгородили колючим дротом. Ставили міліційні заслони у відпустові дні. Однак у лісі та в хатах проводилися підпільні богослужіння. В 1975 р. завідателем поруйнованої більшовиками церкви у Зарваниці був призначений отець-митрат Василь Семенюк. Він із благословення митрополита Володимира Стернюка, працюючи душпастирем у катакомбних церквах, водночас став керівником підпільної духовної семінарії. Так тривало аж до перебудови. 3 благословення архиєрея Михаїла Сабриги отець-митрат Василь Семенюк при активній участі парафіян і семінаристів відбудував у 1991 р. капличку біля джерела з цілющою водою, відремонтував знищену церкву, спорудив біля неї велику каплицю, в якій під час відпустів відправляють Богослужіння, а також Хресну дорогу. Зведено реколекційний будинок, де проводять реколекції священики багатьох єпархій, семінаристи, родини, молодь, діти. Відбудовано Святотроїцький монастир Студійського Уставу (2001) та дерев'яну церкву Різдва Пресвятої Богородиці (2002).
У роки незалежності України Зарваниця стала головним всеукраїнським відпустовим центром УГКЦ. Щороку Зарваницьку ікону вшановують сотні тисяч українських та іноземних паломників. Марійський духовний центр «Зарваниця» відкритий для відвідування прочан.
Зарваницький духовний центр створено на пожертвування вірних України та діаспори. Велику допомогу надали державні органи, громадськість області.
Нині комплекс об'єднує кілька храмів, духовних споруд, Хресну дорогу та інші споруди
ЦЕРКВА ПРЕСВЯТОЇ ТРІЙЦІ
Парафіяльна церква Святої Трійці споруджена 1754 р. Тут зберігається чудотворна ікона Божої Матері Зарваницької. Будівля – хрещата із закругленою апсидою, до якої прилягають дві прибудови
СОБОР ЗАРВАНИЦЬКОЇ МАТЕРІ БОЖОЇ
У 2000 р. споруджено собор 3арваницької Матері Божої, який освятив і провів у ньому першу архієрейську літургію Глава УГКЦ кардинал Любомир Гузар. Хрестокупольна, п'ятибанна, однонавна споруда без стовпів. В інтер'єрі висота до центру купола – 28 м. Над приміщеннями, що прилягають до внутрішніх куполів хреста, є 4 малі бані. У цоколі собору розміщена нижня церква з двома каплицями
КАПЛИЦЯ
В центрі майдану споруджено архітектурну композицію ікони Матері Божої 3арваницької. На гранітному постаменті – декоративна монументальна відкрита каплиця, в центрі якої стела із зображенням ікони (з італійського білого мармуру). Композицію увінчує корона з хрестом
ДЗВІНИЦЯ
Неподалік – чотириярусна дзвіниця (висота із хрестом 75 м). Перший ярус – прямокутний, інші – восьмигранні. Дзвіниця завершена куполом. Внизу розміщені крипти, виставковий зал, медпункт, крамниця тощо. П'ять дзвонів виготовлені в Україні та у відомій дзвонарні Фальчинських у м. Перемишль, Польща
ХРЕСНА ДОРОГА
Від дзвіниці до монашої печери споруджена Хресна дорога зі стаціями
КАПЛИЦЯ-МЕМОРІАЛ
У лісі поблизу Хресної дороги розпочалося будівництво каплиці-меморіалу на честь загиблих героїв Небесної сотні та воїнів АТО. Усередині планується вмонтувати монітор, на якому постійно буде відображатися інформація про Героїв. Наріжний камінь під будівництво освятив блаженнійший Святослав
НАДБРАМНА ЦЕРКВА БЛАГОВІЩЕННЯ
Біля річки Стрипа збудована надбрамна церква Благовіщення. Має широкий центральний і два бічні входи, чотирипелюстковий купол
СПІВОЧЕ ПОЛЕ
Співоче поле збудовано для мистецько-духовних заходів. Воно має вигляд амфітеатру і вміщує до 50 тис. глядачів
БЮВЕТИ
Між собором і дзвіницею вимуровані бювети, де прочани можуть брати воду, що тече із цілющого джерела
ПРОЩІ
Щорічно(на початку липня проводиться Всеукраїнська та молодіжна прощі, на яку збирається десятки й сотні тисяч паломників з усіх областей України та з-за кордону