УКРАЇНСЬКЕ НАРОДНЕ ВЕСІЛЛЯ В ТВОРАХ УКРАЇНСЬКОГО.
РОСІЙСЬКОГО ТА ПОЛЬСЬКОГО ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА XVIII-XX СТОЛІТЬ

УКРАЇНСЬКЕ НАРОДНЕ ВЕСІЛЛЯ
КИЇВ MACTEЦTBO 1970 р.

УКРАИНСКАЯ НАРОДНАЯ СВАДЬБА 1970 р.

АВТОРИ УПОРЯДНИКИ ЮРІЙ БЕЛІЧКО АНДРІЙ ВЮНИҚ
УКРАЇНСЬКЕ НАРОДНЕ ВЕСІЛЛЯ В ТВОРАХ УКРАЇНСЬКОГО РОСІЙСЬКОГО ТА ПОЛЬСЬКОГО ОБРАЗО ТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА XVIII-XX СТОЛІТЬ

українське народне весілля в творах українського.
російського та польського образотворчого мистецтва xviii-xx століть

українське народне весілля
київ macteцtbo 1970 р.

украинская народная свадьба 1970 р.

автори упорядники юрій белічко андрій вюниқ
українське народне весілля в творах українського російського та польського образо творчого мистецтва xviii-xx століть

УКРАИНСКАЯ НАРОДНАЯ СВАДЬБА
Альбом
(На украинском языке)
Авторы-составители
Юрий Васильевич БЕЛИЧКО, Андрей Алексеевич ВЬЮНИК
Художник В. І. Юрчишин
Основна фотозйомка М. С. Сопоцька
Художній редактор М. Ф. Остапко
Літературний редактор М. Ф. Кагарлицький
Технічний редактор 3. С. Єременко
Коректор П. Г. Гаврилець
БФ 33468. Тем план 1969 р. № 528. Здано на виробництво 18/Х 1968 р. Підписано до друку 8/VIII 1969 р. Формат 84×108/16. Па-пір крейдяний. Фіз. друк. арк. 7. Умови. друк. арк. 11,76. Обл.-вид. арк. 10,09. Зам. № 891. Тираж 6500. Ціна 2 крб. 78 коп. Видавництво «Мистецтво», Київ, Свердло ва, 19.
Київський поліграфічний комбінат Комі тету по пресі при Раді Міністрів УРСР, Довженка, 3.

7
У свау давнину, коли жиТТЯ ЛЮДСЬКЕ Плинуло за устале ними звичаями в одноманітному ритмі єнних турбот, на род склав прислів'я: «Чоловік тричі дивний буває: як ро диться, жениться і вмирава. І справді, на життєвій стени ні в названі моменти людина ставала центром загальної уваги, саме їй віддавалася шана, заради неї влаштовува лося веселе свато чи сумна тризна. Але ж немовая ще не усвідомлює цієї шани, а тому, кто пішов з життя, не по трібні вже ніякі відзнаки. То ж виходило, що спранді дивною була людина, як гуляла весілля.
Декілька днів молодата, що одружувалися, були головними героями складного, часом урочистого, часом сумного, а здебільшого веселого, сповненого дотепів і жартів драма тичного дійства, в якому брало участь багато людей. Усе дійство, подібно до античних театральних шастав, супро поджувая хор, мододі, що вже звалися князем і княгинето, мали свій почет, виконувався складний ритуал. Відбувала ся знаменна подія і в житті молодих, і в житті двох po
дів утворювалася нова сім'я. З історико-соціальними змінами багато обрядів втратило свій первісний грунт, втратило значения морально-етич них норм. Але колись без них весілля було неможливе: шлюб юридично вважався не дійсний,
Свій початок весільні обряди беруть з часів рединно-об-пришного ладу та князівської епохи. А у весільних піснях зберігається відгомін релігійного культу сонця, місяця, зірок, яким поклонялися ще слов'яни аличники.
Звичайно, вже в давні маси багато обрадів були лите уда ваною імітацією обставин, за них ще раніше відбувалось одруження. В міру історичного віддалення від них обряди все більше переходили у звичаї, Були обряди, що грунту валися на забобонних віруваннях. З проникненням у на родне середовище цивілізації забобони втрачали свій грунт, а разом з ними відпадали і відповідні обряди. Це, зо крема, можна сказати про обряд комори. Його виникнення пов'язано тим часом, коли для громади шлюб набував юридичного значения лише в разі наявності фактичних шлюбних відносин, докая яких і пред'являвся всім учасни кам весілля після комори. Бо ж і вінчания у церкві дов гий час не було таким доказов. Синод навіть змушений був відзначити в указі 1743, року, що на Україні молоді «по отправлении церковного брачного таинства, того же времени розлучившися, по нескольку лет до называеного по их обычаю брачното веселия дивут в разных домал і вимагав від повінчаних тут же у церкві письмового зо

2 крб. 78 коп.
УКРАЇНСЬКЕ НАРОДНЕ ВЕСІЛЛЯ ОДИН З ПРАДАВНІХ ЗВИЧАЇВ. ЦЕ ЦІЛЕ ДРАМАТИЧНЕ ДІЙСТВО, СПОВНЕНЕ ГЛИБОКОГО ЗНАЧЕН-НЯ, СУПРОВОДЖУВАНЕ ТО СУМНИМИ, ТО ВЕСЕЛИМИ ПІСНЯми. ВОНО БАРВИСТЕ І НЕПОВТОРНО БАГАТЕ В РОЗГОРТАННІ ДІЇ. В ЯКІЙ УСІ - УЧАСНИКИ І ВСІ ГЛЯДАЧІ. У. ВЕСІЛЛІ ВІДБИЛИ СЯ ЕТИЧНІ ПОГЛЯДИ НАРОДУ, ПОЕТИЧНІСТЬ ЙОГО СВІТОСПРИ ИМАННЯ, ЙОГО ТВОРЧА ОБДАРОВАНІСТЬ. У ВЕСІЛЬНОМУ ОБРЯДІ, ЯКИЙ ВІДБИВАЄ МОРАЛЬНО-ЕТИЧНІ НОРМИ НАРОДНОГО ЖИиття, ВТІЛЮЄТЬСЯ В ОБРАЗНІЙ ПОЕТИЧНІЙ ФОРМІ ВСЕ ГУМАННЕ, ЗВО-РУШЛИВЕ, ЩИРЕ, ЧИМ БАГАТА ЛЮДСЬКА ДУША. ВЕСІЛЛЯ ЦЕ СВОЄРІДНА НАРОДНА ОПЕРА, ВЕСЕЛА, ДОТЕПНА, ПРОЙНЯТА ЛΙ-РИЗМОМ І ЛЕГКИМ СМУТКОМ. У НИХ ОБЛАСТЯХ УКРАЇНИ ВЕ-СІЛЛЯ ВІДБУВАЄТЬСЯ З ПЕВНИМІНАМИ, ІНОДІ ДОСИТЬ ЗНАЧ-НИМИ В ДЕТАЛЯХ І ПОСЛІДОВНОСТІ ДІЇ, АЛЕ В ЦІЛОМУ ВОНО МАЄ СПІЛЬНІ ОЗНАКИ. УРОЧИСТА СВЯТКОВІСТЬ УКРАЇНСЬКОГО НАРОД-НОГО ВЕСІЛЛЯ ПОСТІЙНО ПРИВЕРТАЄ ДО СЕБЕ УВАГУ МИТЦІВ. ЇХ ПРИВАБЛЮЄ В НЬОМУ І БАРВИСТІСТЬ святкового ОДЯГУ ЙО-ГО УЧАСНИКІВ, І СВОЄРІДНА МАЛЬОВНИЧІСТЬ ОКРЕМИХ СЦЕН. І ЕМОЦІЙНО ПІДНЕСЕНИЙ ВИЯВ ПОЧУТТІВ, ЯКИМ ПЕРЕЙНЯТІ ВСІ ВЕСІЛЬЧАНИ, І НЕПОВТОРНО-ЧАРІВНІ ОБРАЗИ молодого и МОЛОДОЇ. ВСЕ ЦЕ ВІДОБРАЖУВАЛИ В СВОЇХ ТВОРАХ УКРАЇН-СЬКІ (Т. ШЕВЧЕНКО, І. СОКОЛОВ, К. ТРУТОВСЬКИЙ, М. ПИМОНЕН КО, І. ЇЖАКЕВИЧ, Ф. КРИЧЕВСЬКИЙ, О. КУЛЬЧИЦЬКА), РОСІЙСЬКІ (В. ТРОПІНІН, І. АЙВАЗОВСЬКИЙ, В. МАКОВСЬКИЙ) ТА ПОЛЬСЬКІ (Ю. БРАНДТ, Ю. КОССАК, К. СИХУЛЬСЬКИЙ, В. ГРАБОВСЬКИЙ) ХУ-ДОЖНИКИ. АЛЬБОМ СКЛАДАЄТЬСЯ З КОЛЬОРОВИХ І ЧОРНО-БІЛИХ РЕПРОДУКЦІЙ, ЩО СУПРОВОДЖУЮТЬСЯ ВЕСІЛЬНИМИ ПІСНЯми ТА ПРИСЛІВ'ЯМИ, А ТАКОЖ СТИСЛИМ АНОТАЦІЙНИМ ТЕКСТОМ.