«Порцелянові троянди» — це образ крихкості, доведеної до межі міцності.
Квіти тут позбавлені природної м’якості: вони ніби застигли в часі, ставши об’єктами пам’яті, збереженими між теплом і холодом.
Фактурна поверхня працює як тріщинуватий фарфор — шари фарби несуть сліди дотиків, пауз і напруження. Золото виникає не як прикраса, а як внутрішній каркас, що утримує форму від розпаду.
Ці троянди не цвітуть і не в’януть — вони зберігаються. Робота говорить про виживання почуттів, про красу, що пережила тиск обставин, і про тишу, у якій крихкість стає силою.
Картина органічно вписується у сучасний інтер’єр, де стримана палітра та матеріальність створюють відчуття зосередженості та глибини.
Техніка: олія, золото, холст
Розмір: 90 × 100 см