Продам Guild M-75 Natural ‘1974

1990 доларів

Guild M-75 початку 70-х років. Одна з моїх улюблених моделей гітар (поряд із Les Paul Deluxe початку 70-х). За специфікаціями вони схожі на ‘1957 Gibson Les Paul Custom Black Beauty (тільки дека та гриф - тонші) - дека махогані, з топом з махогані, гриф махогані з накладкою з ебоні.

В мене колись було чотири таких гітари - всі 1974го року. Одна – цей Natural, друга – Wine Red з палісандром (зараз має бути в гітарному музеї на ВДНГ), третя - Wine Red з ебоні (придбали в Києві).

===
Цінник - повністю виправданий станом і цінами на американські гітари 70х років на Заході: якщо відкрити реверб, то в середньому М-75 цих років в гарному стані буде висіти за $3k, а щось побите з замінами може бути $2k, але не нижче.
Взагалі, старі Гілди - це ніби останній шанс (для того, кому цього хочеться) пограти на американській гітарі 70х років за прайс менше $2k, бо відповідні Гібсони вже полетіли далі $4k, а за ними вже й Гретчі та Фендери.

===
Специфікації:
Дека: махогані (1 шматок) з топом із махогані (1 шматок)
Гриф: махогані (1 шматок)
Профіль: щось типу Slim '60
Накладка: ебоні
Радіус накладки: 16
22 лади
Мензура: 24.75
Звукознімачі: рідні та бажані у певних колах Guild HB-1
Електроніка: 2 гучності, 2 тони, 3-позиційний перемикач, майстер-гучність, тумблер протифази для середнього положення
Бридж: Guild Adjusto-Matic + Tailpiece (solid brass)
Кілки: Guild Deluxe
Виробництво: США, 1974 рік
Вага: 3.5 кг

===
Екскурс з історії моделі М-75 (без цього щось я нікуди):
З початку 50-х і до сьогодні модель M-75 зазнавала радикальних змін. Також у певний момент за гітарою закріпилася назва Bluesbird, і якийсь час вони були синонімами, але той Bluesbird, який був у 90х-2000х роках, та особливо у 80х – це зовсім не той M-75, що був колись. Власне, це і зовні зрозуміло.

Guild M-75 випускався з 1952 року. Тоді це були холлоу синглкати з П90, накладним бриджем і фігурним струнотримачем. Модель M-75 Aristocrat. У такому вигляді модель проіснувала до 1963 року.
Оригінали кінця 50х років йдуть зазвичай не нижче $4k.

Випуск моделі відновили в 1968 році (тоді ж, коли і Лес Поли). Тоді стали ставити хамбакери. Ці гітари йдуть зазвичай не нижче $3k.

У 1972му році змінили бридж та стоптейл (тепер вкручуються в деку), та найголовніше - гітара стала solid body. Також додали модель із накладкою з ебоні, як тут (гітари з палісандром випускалися паралельно). Ось вони в хорошому стані коштують зазвичай не дешевше за $2.5k у США.

У 80-х роках під ім'ям Bluesbird випускалися дуже дивні гітари, у всіх сенсах.
У другій половині 90-х років Bluesbird стали вже трохи ближчими за специфікаціями до того, як це було наприкінці 60-х років. В кінці 90х років виробництво перенесли зі старої фабрики у Вестерлі до міста Корона (на потужності Fender Custom Shop).

Кілька років тому в Кореї запустили виробництво кількох моделей Guild, серед яких S-100, Starfire і саме M-75 Aristocrat, який повторює гітару 50-х років. Такі гітари ще нещодавно можна було побачити в Музторгу за $1300 (доречі, для Кореї вони доволі цікаво звучать).

===
Чому я так люблю ці гітари:
Вмикаєш - одразу отримуєш вінтажний характер Led Zeppelin початку 70-х років. Не треба нічого особливо робити. Він вже є.
Вражаюча чутливість до динаміки. Гітара може м'яко муркотіти, а може гостро пронизливо кусатись. Вона передає емоції.
Тут вочевидь нема саме тембру Лес Полів початку 70-х років. Але є свій унікальний оксамитовий теплий тембр з великим зерном.

Віддалено щось середнє між LPC 57RI (специфікації якого ця гітара повторює, крім товщини деки та грифа) та гарним SG.

===
За зручністю – гітара тонша та легша за Лес Пол. Компанія Гілд завжди славилася тим, що завдяки не надто масштабному виробництву могла дозволити собі використовувати тільки найякісніший (легкий) махогані.

На борту маємо зручну крутилку Master Volume, яка дозволяє зберегти підібраний баланс датчиків для середнього положення. І тумблер протифази, яким можна отримати фанковий квакающий характер в середньому положенні. Звукознімачі Guild HB-1 - яскраві й чутливі, не мутні.

Єдина значна особливість по грабельності - радіус накладки 16, до чого доведеться трохи звикнути, особливо на бендах.

===
Стан:
Краще дивитися фото і приїздити слухати, але спробую таки описати.
Грабельність – на гарному рівні. Лади ще досить високі. Грати комфортно. Зможуть пережити кілька корекцій, якщо що. Верхній поріжок - новий з латуні
Кілки, бридж, електроніка – у повному порядку, без питань. Особливо тішать рідні колки Гілд - старі, але тримають гарно.
Рідні крутилки потців, що теж велика рідкість.

Родинна хвороба старих Гілдів - тріскається та відклеюється рідна целюлозна окантовка грифа. Тут з цим зараз все ок - не відклеюється.
Однак, з боку некового датчика колись відвалився шматок окантовки, і це місце чимось заповнили.
З голови випала частина фірмової перлоїдної інкрустації.
Також інкрустації на грифі виглядають дивно.
Тож я купив перлоїд, Стас Покотило відновив інкрустацію на голові та замінив інкрустації на накладці.

Власне, гітара робить те, що їй належить, і робить це чудово – музикант оцінить. Цінник – з урахуванням всіх неідеальностей.
У комплекті – рідний кейс.