Еспарцет — цiнна кормова i мелiоративна культура.

Однією з багаторічних бобових трав, яка може успішно конкурувати з люцерною при вирощуванні в зоні Степу України без зрошення, є еспарцет. Еспарцет належить до родини бобових, підродини метеликових.

В дикому стані цей рід представлений великим різноманіттям та числом видів.

У культурі широко використовуються тільки три види еспарцету: посівний, звичайний або виколистний - Onobrychis viciatolia Scop (Onobrichis sativa lam); піщаний - Onobrychis arenaria D.C. і закавказький - Onobrychis antasiatica Khim. Ці види різняться певними морфологічними, біологічними ознаками і властивостями.

Посівний еспарцет має одноукісні, рідко дво- і багаторічні сорти й популяції, часто малозимостійкі, з малою посухостійкістю.

Закавказький вид - по зимостійкості і посухостійкості перевищує виколистний еспарцет, високоврожайний, добре відростає весною і після укосів. Придатний для вирощування у районах з достатньою вологістю ґрунту і не дуже холодними зимами. Піщаний еспарцет - найбільш зимо- і посухостійкий. За урожайністю перевищує всі види еспарцету.

Придатний для вирощування у степових зонах України, Молдови, на Поволжі і далі на схід. Названі види легко схрещуються між собою і тому широко використовуються у селекційній роботі.

Завдяки високій продуктивності, зимостійкості і посухостійкості в зоні Степу використовуються сорти, які відносяться до піщаного виду або гібридні форми з еспарцетом закавказьким.