«Енеїда» Івана Котляревського (1798) — це перша пам'ятка української літератури, написана живою народною мовою, над якою автор працював майже 30 років. Поема стала першим українським бестселером, мала примірник у бібліотеці Наполеона, а її перше видання вийшло без відома автора коштом Максима Парпури, якого Котляревський пізніше висміяв у тексті.
Найцікавіші факти про «Енеїду»:
Тривала робота: Котляревський писав «Енеїду» близько 30 років (з 1798 до 1820-х років).
Видання без автора: Перші три частини були видані 1798 року в Петербурзі без згоди автора, коштом багатого поміщика Максима Парпури.
Помста видавцю: Через видання без дозволу, Котляревський у наступних редакціях назвав Парпуру «мацапурою» у тексті, хоча той насправді посприяв поширенню поеми.
Світова слава: Примірник «Енеїди» зберігався в бібліотеці Наполеона Бонапарта.
«Енеїда» на війні: Твір був популярним серед військових: імператор Олександр I мав примірник із автографом автора, а сам Котляревський служив офіцером під час російсько-турецької війни.
Культові ілюстрації: Найвідоміші ілюстрації до «Енеїди» створив Анатолій Базилевич, працюючи над ними 10 років.
Унікальна мова: Твір став революційним, оскільки поєднав живу народну мову, бурлеск, діалектизми та елементи сленгу.
Історичний контекст: Поема висміює паразитичний спосіб життя козацької старшини та тогочасних панів, водночас уславлюючи мужність і патріотизм.
Повне видання всіх шести частин «Енеїди» вийшло лише після смерті автора, у 1842 році.

В книзі вміщено 140 ілюстрацій Базилевича.