Будь ласка, не проходьте повз. Це я тут мурчу.  І звати мене Кокос.

Мені кажуть, що я вже дорослий і тому нікому не потрібен… Але я знаю, що любов не має віку!
Привіт, я Кокос.
Я все ще пам’ятаю той холодний асфальт біля магазину, де мене просто залишили. Я знаю, зараз не легкий час, але я також вірю, що білосніжний кіт із кумедним сірим хвостиком, заслуговує на свою родину. Усі шукають маленьких кошенят. Кажуть, мій вік — це перешкода. Але завдяки моїм рокам я дуже розумний кіт. Я вже не буду ніби ураган обривати ваші штори, драти ваш улюблений диван чи будити посеред ночі. Я обіцяю поважати ваш сон і просто тихо мурчати поруч. Я вже кастрований і щеплений, а також професійно користуюсь лотком.
Я маю величезну надію, що я ще потрібен у цьому світі.

Будь ласка, не проходьте повз.
Обійміть мене і скажіть заповітне: «Ходімо додому, Кокосе».