Повість висвітлює найменш відомий період з життя Тараса Григоровича Шевченка - перебування його у Вільно, навчання у художника Яна Рустема, знайомство з бідною швачкою, варшав'янкою Дунею Гусиковською.
Далеко від України, спочатку у Вільно, а потім у Петербурзі, Шевченка не покидають думи про рідний край, про долю поневоленого народу. Його вражає краса малярських творів, і він мріє бути вільним, щоб учитися, віддатися заповітному живопису. З хвилюванням у повісті розповідається про перші поетичні спроби Тараса; про те, як поступово в колі передових людей того часу Шевченко розвиває свої здібності, стає досвідченим майстром пензля.
Київ
Видавництво художньої літератри "Дніпро"
1982 р
423 сторінки