Матла Олександр (пластові псевда «Антоненко», «Балаґан») народився 6 жовтня 1913 року в с. Містки Львівського повіту в родині народного учителя Антона Матли та Теодозії з роду Комар. Навчався в Академічній гімназії у Львові, іспит зрілості склав у польській гімназії у Львові (1934). В гімназійні роки став членом гуртка «Тури» 51 куреня ім. Святослава Хороброго. Його старші брати Омелян, Володимир, Зиновій та Ярослав також були пластунами.

У ранньому віці включився в націоналістичний рух: 1928 року став членом підпільного юнацького звена, 1929 — Юнацтва ОУН, 1930 — ОУН. Був працівником розвідки ОУН у Львові, керівником звена ОУН у польській гімназії (1932—1934), інструктор розвідки юнацьких звен Львова (1933—1935).

За свою підпільну діяльність був переслідуваний польською поліцією. Заарештований 1931 року, сидів у тюрмах в Перемишлі і Львові протягом 6 місяців. 27 січня 1933 виправданий Перемиським окружним судом. Знову заарештований 5 січня 1935 року, під час суду звільнений за рішенням присяжних.

Член редакції газети «Нове село», заступник обласного (окружного) провідника у Львові (1936—1939), співробітник Крайової Екзекутиви ОУН Західних українських земель — зв’язковий до Перемиської округи (1938). В’язень табору в Березі Картузькій (1939).

Після Другої світової війни опинився в Німеччині, у Британській зоні окупації, і верифікувався як пластун сеньйор. 25 вересня 1948 р., після сеньйорської зустрічі в Ганновері, склав сеньйорську Присягу. Став членом пластового осередку в Ганновері, очолив Осередок праці УПС, а 1948 року став гуртковим, співзасновником першим провідником куреня «Дубова Кора».

Одружився з пластункою Іриною Ріппель, яка також стала співзасновницею куреня ДК. Разом Матли виховали дітей Ігоря, Богданну та Христину.

1950 року родина емігрувала до Канади і осіла в м. Торонто. Протягом чотирьох років працював на заводах «Крайслер», «Мессей Гарріс Ферґусон» та інших. 1954 року включився у діяльність редакції газети «Гомін України»: був заступником головного редактора, протягом 14 років редагував щомісячний додаток «Господарські вісті», у 1980—1981 рр. працював головним редактором. Тривалий час співпрацював з часописом «Визвольний шлях».

Крім того, учителював на Курсах українознавства ім. Юрія Липи в Торонто.

Належав до Проводу Закордонних частин ОУН.

Під псевдонімом «Петро Терещук» видавав історичні і публіцистичні праці, зокрема збірку «Історичні нотатки», книгу «Історія одного зрадника». Також низка його статей виходила під псевдонімом «Олександер Антонович».

Помер 24 грудня 1987 р. в м. Торонто, Канада.

Книга в гарному стані збереження.