- Стерилізована 23.06.
- Лоток знає на відмінно.
- Любить людей, але не нав'язується.
- Їсть вологий і сухий корм.
- Зараз живе на тимчасовій перетримці.

Леді Сикулеті (2 рази на день pee-pee, 1 — poo-poo) була підступно зраджена й опинилася на вулиці десь між гаражами та смітником. Ні її замуркотливі манери (виконує команду «Не можна»; любить людей, але не липне до них), ні розкішна зовнішність (бурштинові очі, чорна шерстка з атласним полиском і маленька біла манишка, яка після всіх життєвих пригод сповзла аж до трусів) не врятували її від поневірянь.

Тепер вона вдає то чорну перуку, то муфту, то хутряну шапку в квартирі, де чотирилапим мешканцям не дуже раді. Куди вже краще демонструвати акторський талант, ніж сидіти під лопухом, жахаючись собак і сподіваючись хоча б на жменьку кусариків (котячі сухарики).

За час перетримки вона вже отримала свій маленький щасливий квиток у котяче життя — стерилізацію. Від'їлася (жоден пауч повз неї не пройде, а людська їжа її зовсім не цікавить), досхочу награлася м'ячиком для пінг-понгу, добряче намуркотіла мені всі вуха, сподіваючись отримати перепустку на ліжко, але ми сторгувалися на стілець поруч. Вона не підвищує голос, не лазить по столах. Любить спостерігати за пташками у вікні.

Ах так, у лотку загрібає так завзято, що ненароком може докопатися до Люцифера з «Південного парку». Рятуйте!

Подивіться на неї. Вона вже нічого не хоче знати, окрім звуку ваших дорогоцінних кроків... Буде вам і шапкою, і манишкою, і подушкою, i найкращою подружкою!