Сервіз для кави на 6 персон Баранівський порцеляновий завод «Кам’яна квітка» 21 предмет
Розкішний кавовий сервіз на 6 персон 21 предметів. Ручний підглазурний розпис, розпис позолотою поверх глазурі. Перший сорт.

Для цього сервізу характерна найвища якість, ретельність виготовлення деталей та витонченість стилю. Стильна прикраса для вишуканого столу, яка викличе захоплення у Ваших гостей!

Орієнтовний випуск 1975-1985 роки. Гарантований справжній, 100% ОРИГІНАЛ! Матеріал: порцеляна, позолота, ручний розпис.

Баранівський порцеляновий завод — одна з найстаріших в Україні порцелянових мануфактур. Упродовж понад двовікової історії завод став символом Баранівського регіону, а на гербі міста Баранівки з'явилося стилізоване зображення вази, що вказувало на розвиток у місті порцелянового виробництва.
Наприкінці XVIII століття на Українському Поліссі почало зароджуватися порцелянове виробництво. Заснували його брати Михайло та Франциск Мезери. За одними даними, мануфактура запрацювала у березні 1802 році[1], за іншими — у 1804 р.
На початку ХХ століття випуск столового посуду і ваз становив понад півтора мільйона штук. Наприклад, чайники виготовлялися такі: «Рафаель», «ріпка», «грань», «широка грань», «рококо», «чайник з каскою», «чайник водний», «чайник доливний», «чайник для шинку». «Конде і троянда», «Отелло і Мірель», «Рафаель» — назви молочників. Блюдця і чашки класифікувалися так: «гладенькі», «конічні», «манжет», «гавіленд», «паризькі», «американські», «гранчасті». А діапазон збуту визначався гаслом: «По всій Росії і Сибіру».

Придбавши фабрику у приватну власність, комерсант Грипарі так визначив головний напрям її діяльності: «Впровадження іноземних найновіших моделей вишуканих фасонів, щоб кожен з покупців міг за невисоку плату придбати виріб, який нескільки не поступатимється за міцністю, прозорістю і обробкою декорації дорогому закордонному аналогу».

Грипарі відрядив сина Петра стажером на одне з найпередовіших у той час в Європі керамічних підприємств — у Лімож (Франція). Натомість звідти запросив на роботу фахівця з проектування форм посуду та художника з розпису порцеляни. Увагу колекціонерів з усього світу приваблювала порцеляна з Баранівки на міжнародних виставках: у Венеції (1910 рік), Римі (1911 рік), Барселоні (1913 рік), Лондоні (1913—1914 роки).
Фабрика переживала спади й злети. Виробляла і цеглу, і каналізаційні труби, кількість працівників скорочувалась до півсотні.
Вперше в Україні на Баранівському заводі було освоєне утильне та декоративне випалювання фарфорових виробів у конвеєрних печах, вакуумування фарфорової маси та ін.

У 1950 на БФЗ було виготовлено 17001 тис. фарфорових виробів. У 1976р.кількість зросла до 39 924 тис.

Підприємство випускало як вишукані столові сервізи та гарнітури, декоративні вироби, так і повсякденний посуд-чашки, тарілки та ін. За часів СРСР продукція заводу користувалась постійним високим попитом населення, вироби були відзначені на багатьох міжнародних ярмарках та виставках.[3]

Робота підприємства була зафіксована у документально-пропагандистських фільмах тих часів - Кіножурнал "Радянська Україна" [6], "Поліське Намисто"[7].

При фабриці було засновано музей, який працює з 1950 року. Там зберігаються зразки продукції, яким десятки і сотні років - з 1820-х до середини 1990-х років. Музей діє і після закриття заводу.

Виробництво припинилося 2010 року. У травні 2012 року на заводі почалися проблеми у зв'язку з боргом у розмірі 1,9 млн грн, що спричинило позов Пенсійного фонду в Житомирській області, який наполягав на проведенні процедури банкрутства. У той час активи підприємства було продано трьом структурам, які перепродали нерухоме майно безлічі дрібних осіб. Історія заводу закінчилася судовим рішенням, згідно з яким завод визнано банкрутом.[1] Остаточно завод припинив існування 8 листопада 2013 року[

Комплектність:
Чайник із кришкою – 1
Цукорниця з кришкою - 1
Молочник - 1
Чашки – 6
Блюдця під чашки – 6
Десертні тарілки – 6