Буває так, що життя ніби розділяється на «до» і «після».
Мені вже 54 роки.
Ще вчора у мене були дім, улюблена справа, друзі,звичний ритм життя, відчуття стабільності й упевненості в майбутньому. Здавалося, що всі мої мрії здійснилися.

А потім усе змінилося.

І раптом доводиться починати майже з нуля. Збирати себе по шматочках. Відпускати життя, яке вже неможливо повернути. Шукати нові сенси, нові опори й поступово знайомитися із собою заново.

Я добре знаю цей шлях. Уже чотири роки я сам проживаю цей процес.

Коли руйнується не лише звичне життя, а й уявлення про себе. Коли доводиться не просто починати спочатку, а заново відповідати на запитання: «Хто я тепер?»

Якщо вам знайоме відчуття, що життя, яке ви будували роками, більше не існує, і жити по-старому вже неможливо, — запрошую в терапію.

Я не обіцяю швидких рішень. Але можу бути поруч, допомагаючи знайти нові опори, повернути внутрішню цілісність і поступово рухатися вперед .