Вона лежить. Мовчить. Чекає.

У тебе є техніка.
Нова. Майже нова. Не стара. Просто — непотрібна.
Фотоапарат,
смартфон,
відеокамера,
дрон,
планшет,
освітлення, стабілізатор, статив… улучшить и без пиктограм
Вона ще світиться. Вона ще справна.
Але не живе.
Бо живе — тільки тоді, коли створює.
І поруч є дитина.

Не багата. Не ідеальна. Не впевнена.
Але з очима, в яких ще жодного разу не відбився власний кадр.
З руками, які ніколи не натискали «запис».
З серцем, яке хоч раз у житті
хоче щось зробити не для оцінки — а для себе.
У нашому клубі діти вчаться не ремеслу.
Вони вчаться бачити себе.
У кадрі. В русі. В тиші.
Відео — це їхня мова.
Фото — їхнє «я тут».
Світло — їхня надія.

Ми не просимо старе.
Ми не лагодимо те, що давно мертве.
Ми просимо те, що ще має життя — але без руху.
І якщо ти віддаси —
не річ. Шанс.
Це буде більше, ніж допомога.
Це буде — відбиток тебе в чужій долі.

Колись ця дитина виросте.
Можливо, стане оператором. Фотографом. Режисером.
Але навіть якщо ні —
вона назавжди збереже в пам’яті свій перший кадр.
І техніку, яку їй хтось віддав.
Просто так.
Зі світлом всередині.

Твоя техніка може змінити життя.
Не тому, що дорога.
А тому, що потрапить туди,
де її чекали не руками —
а всім серцем.
Дякуємо, що не промовчав.

Дай речі летіти. Дай їй нові очі.
І вона покаже світ, якого ти ніколи ще не бачив —
очима дитини, якій ти дав шанс побачити себе.