Ми знайшли котика біля траси, на в’їзді село.
Він сидів у дуплі дерева, як маленьке тремтливе сонечко…
Пухнастий, видно — домашній. І видно також інше: його викинули.
Не знаючи, куди йти, він просто чекає… чекає, що хтось забере, приголубить.
Це не кошеня, але й не старий вік невідомий. Зате характер лагідний, та так ніжно тулиться, ніби все життя мріяв про теплі руки.
До зими тиждень.
І дуже хочеться вірити, що десь є його справжні, добрі люди, які ніколи не зрадять.
Якщо ви саме такі
подаруйте цьому котику дім, любов і безпеку.
Постараємось допомогти чим зможемо, головне не дати йому загинути...
Частково допоможемо фінансово в утриманні котика