А якщо життя - це чекання?
А якщо все, що ти робиш день за днем - просто чекаєш когось, хто змінить усе?
Каспер чекає.
Не місяць, не два. А роками. І весь цей час - як один великий зал очікування. Без номерків. Без гарантій. Без кінця…
Іноді здається, що йому вже зручно в цьому стані - чекати і не чекати водночас. Але потім він підходить, треться головою, ніжно дивиться прямо в очі… І ти бачиш: усередині він так само вірить.
Що десь є той, хто скаже: «Мій. Нарешті мій».
Хтось тихий, уважний, чутливий. Хтось, хто теж вміє чекати. І хто зрозуміє, як це - прожити життя в очікуванні тепла.
Кастрований, вакцинований, оброблений, до лотка привчений