ЗАВГОРО́ДНІЙ Василь Леонтійович (26. 10. 1925, с. Водяне Компаніїв. р-ну, нині Кіровогр. обл. – 05. 04. 2009, Київ) – співак, живописець, майстер різьблення на дереві, письменник. Заслужений артист УРСР (1967). Премія ім. К. Білокур (1995). Член НСМНМУ (1991). Учасник 2-ї світової війни. Закін. Київську консерваторію (1955; кл. І. Паторжинського). Працював у різних колективах та філармоніях, від 1960-х рр. – солістом хору ім. Г. Верьовки. У репертуарі – українські народні пісні (зокрема «Чом дуб не зелений», «Ой чорна я, си чорна») та думи, «Гей, зліталися орли» (музика і сл. П. Носача), «Гей, зійду на полонину» (музика і сл. М. Машкіна), «Дніпро-Славутич» (музика В. Верменича, сл. І. Неходи) «Гей, у граді Червонограді» (музика А. Кос-Анатольського, сл. Т. Одудька) та ін. Брав участь у регіон., всеукр. мист. виставках від 1959. Персон. – у Києві. Володів техніками олій. живопису, рельєф. і скульптур. (круглого) різьблення. У творчості відображав нар. дух українців, звертався до етніч. мотивів. Створив образи-типажі селян, закоханих, чумаків, козаків, гетьманів, кобзарів; психол. портрети Т. Шевченка, Г. Сковороди, М. Гоголя, Лесі Українки, У. Кармелюка, О. Вересая, В. Лісовола, М. Сікорського; романт. краєвиди, іл. до нар. обрядів, символіко-декор. полотна. У червні 2003 відкрито «Музей козац. слави у творах З.» у Нац. істор.-культур. заповіднику (Київ. обл.). Окремі роботи зберігаються в музеях Києва, Кіровогр. ХМ, Компаніїв. краєзнав. музеї. Автор кн. «Мій хутір: Вибр. тв.» (К., 2007).