Гамзатов Расул Гамзатович. Пісні гір: вірші, поеми, проза / Р. Г. Гамзатов, переклад з аварської. - Київ: Дніпро, 1986. - 495 с.

Книжку відомого аварського радянського письменника, Героя Соціалістичної Праці, лауреата Ленінської премії Расула Гамзатова (1923-2003) складають вірші, сонети, поеми, проза «Мій Дагестан» у перекладах відомих українських поетів.
Упорядкування та передмова Петра Засенка. Є ілюстрації. Дивіться фото даного оголошення. Зміст книги - фото 7-8.

Стан книги хороший, без пошкоджень.

Аварський письменник Расул Гамзатов (по-аварськи: Расул ХІамзатов) народився 8 вересня 1923 року в аулі Цада Хунзахського району Дагестану в родині народного поета Дагестану Гамзата Цадаси (1877–1951). Сам Расул Гамзатов також згодом став народним поетом Дагестану (1959). Навчався в Аранинській середній школі, закінчив Аварське педагогічне училище (1939). До 1941 року працював шкільним учителем, згодом – помічником режисера в театрі, журналістом в газетах і на радіо. У 1945–1950 роках навчався в Літературному інституті ім. М. Горького в Москві. Від 1951 року і до кінця життя очолював Спілку письменників Дагестану. Обирався депутатом Верховної Ради Дагестанської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки, заступником голови ВР ДАРСР, депутатом і членом президії Верховної Ради СРСР. Декілька десятиліть був делегатом письменницьких з’їздів Дагестану, Російської Федерації та СРСР. Був членом бюро солідарності письменників Азії й Африки, членом правління Радянського комітету захисту миру, заступником голови Радянського комітету солідарності народів Азії й Африки. Помер 3 листопада 2003 року у Москві, похований на старому мусульманському кладовищі в Таркі біля підніжжя гори Таркі-Тау, поряд із могилою дружини.
Писав Расул Гамзатов аварською мовою. Перші віршові спроби припадають на 1932 рік, друкуватися почав у 1937 році. Перша збірка віршів «Полум’яна любов і пекуча ненависть» вийшла у 1943 році. Потім виходили наступні поетичні збірки: «Відголоски війни» (1945), «Пісні гір» (1949), «Рік мого народження» (1950), «Дагестанська весна» (1955), «В горах моє серце» (1959), «Високі зорі» (1962), «Письмена» (1963), «Мулатка» (1966), «Вірші та поеми» (1974), «Книга кохання» (1975), «Сказання» (1976), «Острів жінок» (1980), «Двадцятий вік» (1983).
Расул Гамзатов написав поеми «Розмова з батьком» (1953), «Горянка» (1958), «Остання ціна» (1976), «Бережіть матерів» (1978) та інші.
Із прозового доробку Расула Гамзатова найвідомішою є лірична повість «Мій Дагестан» (1967, 1971). Це своєрідна художньо-публіцистична енциклопедія народної мудрості, історії та культури, духовних скарбів гірських народів Кавказу. Ця повість не втрачає актуальності і в наш час, зокрема такі авторові слова з неї: «Для мене мови народів – як зорі на небі. Я не хотів би, щоб усі зорі злилися в одну величезну, на півнеба зірку. На те є сонце. Але нехай сяють і зорі. Нехай в кожного народу буде своя зірка. Я люблю свою зірку – мою рідну аварську мову. Я вірю тим геологам, котрі кажуть, що і в маленькій горі може виявитися багато золота…» (Переклав Діодор Бобир).
Расул Гамзатов видав також низку книжок для дітей, літературно-критичних статей, оглядів, перекладів. Українською мовою окремі твори Расула Гамзатова переклали Павло Тичина, Аандрій Малишко, Дмитро Павличко, Борис Олійник, Діодор Бобир, Олекса Новицький, Петро Засенко, Володимир Коломієць, Володимир Підпалий, Петро Осадчук, Володимир Мордань, Анатолій Таран, Микита Шумило.